Спечені неодимові магніти піддаються серйозній електрохімічній корозії, тому для ізоляції основи магніту та речовин навколишнього середовища застосовуються різні види антикорозійних технологій. Сама основа магніту повинна бути достатньо міцною, навіть для неодимових магнітів не обійтися без обробки поверхні. Існує два методи перевірки швидкості корозії: один – це метод збільшення ваги, а інший – метод втрати ваги, тоді з’явилася концепція неодимових магнітів із низькою втратою ваги. Фактично, суть неодимових магнітів з низькою втратою ваги полягає у високій корозійній стійкості неодимових магнітів.
Низька корозійна стійкість неодимових магнітів виникає з наступних причин:
Структура матеріалу. Спечені неодимові магніти мають багатофазну структуру, а різні фази мають різну антиоксидантну здатність. Фаза, збагачена Nd, і фаза, збагачена B, спочатку окислюються, а потім утворюється міжкристалічна корозія.
Домішки в сплаві, особливо хлорид, прискорять процес окислення неодиму
Умови праці.
Потужність джерела міжкристалічної корозії походить від різниці потенціалів між основною фазою та фазою, багатою Nd, або фазою, багатою B. Отже, мінімізація різниці потенціалів між фазами меж зерен може уникнути або зменшити міжкристалітну корозію.
Завдяки поглибленому дослідженню коерцитивного механізму спечених неодимових магнітів у процес виробництва спечених неодимових магнітів було введено технологію подвійного сплаву, технологію подвійної основної фази та технологію дифузії по межах зерен, що дозволило виробникам магнітів додавати нову фазу під час виготовлення порошку або процес формування, включає суб-сплав, нано-метал/сплав і оксид мікронного розміру. Існує тісний зв’язок між висококоерцитивними неодимовими магнітами та неодимовими магнітами з низькою втратою ваги, оскільки обидва підкреслюють покращення мікроструктури або оптимізують співвідношення між основною фазою та домішковими фазами.
